Обгрунтування пошуку нових методів профілактики мукозитів у хворих на рак порожнини рота у разі використання променевої терапії

Abstract

Променеві мукозити – доволі поширене і важке з клінічної точку зору ускладнення променевої терапії, що виникає у процесі лікування злоякісних пухлин альвеолярного відростка, нижньої губи, язика, дна порожнини рота. У зв’язку з розширенням обсягу комплексної терапії при злоякісних пухлинах протягом останніх років кількість таких уражень неухильно збільшується. Одним із основних методів лікування хворих на рак порожнини рота залишається променева терапія як самостійний метод, а також у поєднанні комбінованого та комплексного лікування. Останніми десятиріччями традиційна променева терапія зазнала змін. Використання сучасної радіологічної апаратури призвело до зменшення розсіяного опромінення здорових тканин і дало змогу підвести більшу дозу опромінення до пухлинного вогнища, збільшити сумарну вогнищеву дозу до 70 Гр. У 2018 році в Україні захворюваність на рак порожнини рота становила 5,2 випадка на 100 тис. населення. Спеціальним лікуванням було охоплено 84,2% хворих, із них тільки за допомогою променевого методу – 75%, комбіноване або комплексне лікування отримали 14,2% пацієнтів. Складність лікування цієї патології полягає в тому, що радіочутливість пухлин ротової порожнини відносно невисока, що потребує підведення великих доз опромінення, які, втім, перевищують толерантність прилеглих нормальних тканин. Це спричинює променеві реакції, ускладнення та ушкодження прилеглих до пухлинного вогнища тканин . Менша кількість променевих ускладнень дозволяє відмовитися від перерви у процесі проведення променевої терапії за розщепленою методикою на користь безперервного опромінення та навіть застосовувати два сеанси опромінення протягом доби. Сучасна променева терапія з використанням високоенергетичних джерел випромінювання та застосуванням значних за площею опромінюваних полів, окрім високого клінічного ефекту, значно збільшує частоту ускладнень. Нерідко променеве навантаження, особливо у хворих з ендофітно розташованими пухлинами порожнини рота, перевищує адаптаційно-компенсаторні можливості організму. Променеві ушкодження характеризуються тривалим прогресивним або рецидивним перебігом, непіддатливістю до лікування, септичними, алергічними та іншими важкими ускладненнями. Досі вивченню клінічного перебігу та особливостей лікування променевих ушкоджень органів порожнини рота не приділялося достатньої уваги. Вони часто утруднюють спостереження за станом пухлинного вогнища, гальмують результати лікування, погіршують загальний стан пацієнтів і призводять до інвалідизації і, в підсумку, впливають на тривалість життя онкологічних хворих.