The article discusses the role of magnesium in the body, which is one of the main intracellular elements that plays
a leading role in the activity of vital organs, participates in many cellular functions including signal transmission,
energy production, protein metabolism, and acts as a molecular stabilizer for RNA and DNA ribosomes. Hypomagnesemia leads to disturbances in the cardiovascular, nervous, immune, and digestive systems. Based on magnesium,
mono (magnesium sulfate, magnesium citrate, etc.) and complex preparations (MagneВ6, Maalox, ATP forte, etc.)
have been created and are being created. Imbalances in magnesium content are associated with the development of
cardiovascular diseases such as arterial hypertension, arrhythmias, heart failure, as well as the occurrence of neurodegenerative diseases of the CNS (parkinsonism, Alzheimer's disease, dementia), as magnesium is involved not only
in nucleic acid metabolism but also in signal transmission in the CNS. Therefore, monitoring magnesium levels in the
cardiovascular, nervous, and other systems may be a target for the influence of magnesium preparations. In individuals with digestive tract diseases, changes in magnesium content have also been identified in the cardiovascular
system and CNS. Changes in magnesium content are associated with the occurrence of cardiovascular and digestive
tract diseases in children, as well as the course of pregnancy in women. This indicates the need for further research
into the properties of this trace element in normal and pathological conditions, as well as the search for new methodological approaches to determining its functional impact on the human body.
Бойові травми, які отримують військовослужбовці Збройних Сил України (ЗСУ) в сучасних воєнних умовах, характеризуються тяжкістю, множинністю, комбінованим та поєднаним ураженням. Сучасні
бойові дії супроводжуються великою кількістю постраждалих, з поліорганним ураженням, серед яких домінуюче місце займають поранення кінцівок та кісток тазу, грудної клітки, голови та шиї, органів черевної порожнини, обличчя. Майже 95% українських військових потребують також висококваліфікованої психологічної
допомоги. Лікування сучасної бойової травми обов’язково супроводжується реабілітаційними заходами. Реабілітація та найскоріше відновлення праце – та боєспроможності військовослужбовців є одним з найбільш
важливих завдань в системі медичного забезпечення ЗСУ. В Україні розроблена функціонально-організаційна
модель медичного забезпечення сил оборони на засадах єдиного медичного простору, яка стосується організації та принципів реабілітаційного процесу. Пріоритетним напрямом військово-медичної доктрини України
є створення та постійно удосконалення системи медичної допомоги та реабілітації для повернення у найкоротший термін постраждалих військовослужбовців та ветеранів до військових лав, до трудової діяльності та
соціальної активності.
Мета дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні та розробці ефективних практичних рекомендацій щодо вдосконалення реабілітаційної допомоги військовослужбовцям з наслідками сучасної бойової травми на різних етапах та рівнях.
Об’єкт дослідження – організація медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в Україні з використанням методів системного, бібліосемантичного та ретроспективного аналізу наукових публікацій щодо
виявлення проблемних питань медико-психологічної реабілітації, з метою її удосконалення. Система надання реабілітаційних послуг потребує подальшого удосконалення, впровадження певних змін в організаційноправових та кадрових питаннях (стандартизації медичної допомоги, відпрацювання критеріїв якості та ефективності реабілітації, перегляд тривалості реабілітаційних циклів у післягострому та довготривалому періодах
залежно від профілю патології та тяжкості уражень, врахування соматичної патології, залучення валідних інструментів функціонального оцінювання для прийняття рішення щодо направлення на наступний етап реабілітації). Об’єктивізація проблемних питань щодо організації реабілітаційної допомоги військовослужбовцям,
дозволить формувати програми покращення якості та ефективності надання реабілітаційних послуг особам,
які потребують реабілітації. Подальші дослідження будуть проводитись у напрямку формування концептуального підходу щодо розробки ефективних стандартизованих протоколів надання реабілітаційної допомоги
на різних етапах та періодах реабілітації, особам, що її потребують, у тому числі, військовослужбовцям, на тлі
сучасних міжнародних стандартів та стратегій надання реабілітаційної допомоги.
