Роль ліпопротеїнліпази в патогнезі ліпідного обміну

Abstract

Ключовим та початковим механізмом етапу засвоєння тканинами ліпопротеїнів є ліпопротеїнліпаза (ЛПЛ) – фермент, який забезпечує споживання ендогенних жирів тканинами. ЛПЛ локалізована на ендотелії судин, де утримується протеоглікановими ланцюгами гепаринсульфату. ЛПЛ більш активна в катаболізмі ліпопротеїнів, які багаті тригліцеридами, і гідроліз тригліцеридів відбувається, в цілому, в середині капілярів жирової тканини, скелетних м’язів та серцевого м’язу. Здатність ферменту розщеплювати тригліцериди не безмежна, тому надлишкове накопичення в плазмі ліпоротеїнів погіршує видалення хіломікронів з крові. Комплексне вивчення внутришньосудинного ліполізу, вуглеводного обміну та реактивності системи ендогенного гепарину у пацієнтів з інсулінрезистентною патологією (артеріальна гіпертензія, цукровий діабет 2 типу) виявило підвищення ліполітичної активності сироватки крові (17%), гіпертригліцеридемію (123%), гіперліпідемію (141%), гіперглікемію тільки при цукровому діабеті 2 типу (179%) відносно показників здорових осіб. Дія гепарину та інсуліну in vitro на інтенсивність сивороточного ліполізу виявлена не була.