Аналіз порівняльної ефективності стрептокінази та альтеплази у хворих на гострий інфаркт міокарда різної вікової категорії

Abstract

Протягом останнього десятиліття в Україні відзначається збільшення смертності від кардіоваскулярної патології, причому найбільш значне її збільшення відзначено в вікових групах від 20 до 59 років. Лідируючу роль у цьому процесі грає ішемічна хвороба серця, у зв'язку з чим дослідження з більш детального вивчення її патогенезу та методів ефективного лікування, включаючи ймовірну патогенетичну значущість ендотеліальної дисфункції та/або жорсткості судинної стінки судин, не припиняються дотепер. Проблема адекватного лікування таких хворих є дуже актуальною, яка, безумовно, потребує патогенетичного обґрунтування. Останніми роками ефективність медикаментозного лікування гострого інфаркту міокарда значно зросла завдяки успіхам у вивченні патогенезу цього захворювання та з початком використання тромболітичної терапії. Мета роботи – аналіз порівняльної ефективності альтеплази та стрептокінази у хворих на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST та урахуванням віку. Доведено, що у хворих на гострий інфаркт міокарда молодого (30–50 років) віку ефективність стрептокінази була вищою, ніж альтеплази. У старших вікових групах (51–70 років) ефективність альтеплази досягала і перевищувала рівень стрептокінази. Продемонстровано, що у віці понад 70 років кількість хворих з досягнутою реперфузією за критерієм «зниження ST» дорівнювала 66,67% у групі зі стрептокіназою та 100,0% у групі з альтеплазою. Отримані дані виявили дещо більшу ефективність стрептокінази у молодого контингенту та «вирівнювання» обох препаратів з невеликим переважанням груп у хворих з гострим інфарктом міокарда. Аналіз ефективності фібринспецифічних та фібриннеспецифічних тромболітичних сполук з урахуванням віку хворих на гострий інфаркт міокарда висвітлив доцільність якомога ранішнього застосування тромболітичних сполук за умов дослідженої патології.