For the first time in Ukraine, a detailed genotypic characterization of a collection of strains (197) of Francisella tularensis
holarctica, isolated both against the background of epidemic complications and in the inter-epidemic period, was provided. The
sources of the pathogen were: ticks (56.30 %), small mammals (22.30 %) and the aquatic environment (19.30 %), three isolates
were isolated from humans (2.03 %). A significant genetic diversity of the pathogen was found on the territory of Ukraine with
the dominance of genotypes belonging to genogroup A (81.21 %), genogroups B and C were found in 11.68 % and 7.11 %,
respectively, which distinguishes the genetic composition of the pathogen circulating in the territory of the majority European
countries. A dendrogram was constructed based on PCR analysis of VNTR loci. the genetic distances between the isolates were
calculated, and certain regularities regarding their molecular genetic polymorphism were also revealed. It was established that
isolates belonging to genotypes of group C are the most genetically distant from group A. The genetic distance between group A
and C isolates is 0.24. The difference in genetic distances between pathogens with genotypes A and B is minimal and amounts to
0.15, which may indicate their close relationship, although they were isolated in different years and in different regions of Ukraine.
There is a tendency for the relatedness of isolates depending on belonging to a certain host and geographical origin, which indicates
the combined influence of these factors on the processes of microevolution during the formation of the genotype.
Вперше в Україні надана детальна генотипова характеристика колекції штамів (197) F. tularensis holarctica,
ізольованих як на тлі епідемічних ускладнень, так і в міжепідемічний період. Джерелами збудника були: кліщі (56,30 %),
дрібні ссавці (22,30 %) та водне середовище (19,30 %), від людей виділено три ізоляти (2,03 %). На території України
виявлено значне генетичне розмаїття збудника з домінуванням генотипів, віднесених до геногрупи А (81,21 %), геногрупи
В і С зустрічались у 11,68 % та 7,11 % відповідно, що відрізняє генетичний склад збудника, що циркулює на території
більшості європейських країн. За даними ПЛР аналізу VNTR-локусів сконструйовано дендрограму. розраховано
генетичні дистанції між ізолятами, а також виявлено певні закономірності стосовно їх молекулярно-генетичного
поліморфізму. Встановлено, що найбільш генетично віддаленими від групи А є ізоляти, що належать до генотипів групи
С. Генетичні дистанції між ізолятами групи А та С становлять 0,24. Різниця генетичних дистанцій між збудниками з
генотипами А та В мінімальна і становить 0,15, що може свідчити про їх близьку спорідненість, хоча вони були ізольовані
в різні роки і в різних регіонах України. Спостерігається тенденція до спорідненості ізолятів залежно від належності до
певного господаря та географічного походження, що свідчить про сумарний вплив цих факторів на процеси мікроеволюції
при формуванні генотипу.
