Аналіз методів реабілітації дітей з синдромом Дауна

Abstract

Синдром Дауна – це хромосомна аномалія, що виникає через наявність «додаткових» копій генів у 21-й хромосомі, і може бути представлена трисомією 21 (мейотичне нерозходження), трисомією 21, мозаїцизм (мітотичне нерозходження), трисомією 21 (транслокація). Згідно зі звітом Центру медичної статистики МОЗ України за останні 10 років в Україні щорічно реєструються від 445 у 2012 році до 217 у 2019 році новонароджених дітей із встановленим синдромом Дауна. Частота народження дітей з синдромом Дауна складає 74-80 на 100 тис. новонароджених. Характерними зовнішніми ознаками синдрому Дауна: «пласке» обличчя, потовщена шийна складка, коротка шия, мигдалеподібний розріз очей, великий складчастий ніс, недорозвиненість фаланг і вкороченість пальців, поперечна складка на долоні. А також характерним є зниження м’язевого тонусу та підвищена рухливість у суглобах. На ранніх етапах розвитку зазвичай виявляється легка затримка розумового розвитку, яка до 2-4 років стає більш вираженою де страждають інтелект і мислення, та інші психічні функції, зокрема, комунікативні. Мета роботи. Проаналізувати та визначити основні методи реабілітації дітей з синдром Дауна.