У судово-медичній експертизі ідентифікації особи традиційно використовують біохімічні маркери, до яких належать деякі агенти крові і тканин організму та ізоформи окремих ферментів, що їх визначають при дослідженні
виділень тканин людини і слідів біологічного походження на речових доказах. Індивідуалізуючий потенціал відомих біохімічних маркерів (тобто їх здатність виділити конкретний об’єкт з-поміж інших, схожих за показниками) недостатньо високий для позитивної ідентифікації, навіть тоді, коли використано одночасно багато різних біохімічних систем. Позитивна ідентифікація має умовний характер і обмежується констатацією групової приналежності біологічних об’єктів. При використанні біохімічних маркерів можна з достатнім ступенем вірогідності
виключити приналежність досліджуваного біологічного матеріалу конкретній особі.
They discuss the resolution power of traditional methods of personality identification used in legal medicine. It was proved that PDRF-analysis has a number of limitations connected with quality and quantity of DRA. These limiting factors decrease the informative possibility of the method twice, i.e. the prevalence of PCA are proved.
