У даній статті автор викладає основні положення однієї з концептуальних моделей психосинергетики, а саме нової концепції просторово-часового осьового центрування психіки й особистості, що базується на методологічних основах постнекласичної науки кінця ХХ — початку ХХI ст. На підставі даної концепції розроблена авторська програма роботи психолога-реабілітолога в умовах високошвидкісної травми з дифузним пошкодженням.