Бурхливий розвиток інформаційно-комп’ютерних технологій призвів до завищеної оцінки їх реальних можливостей. Так, необґрунтовані думки про можливості штучного інтелекту нерідко пов’язані зі спробами оцінити наявність розуму за допомогою тесту Тьюрінга. Разом із тим будь-яка розумова діяльність, яку може продемонструвати комп’ютер, потребує не мислення, а алгоритмування — маніпуляцій з синтаксичними конструкціями. Становлення людської індивідуальності починається не з інформації, а з відчуттів — електрофізіологічних процесів, що не створюють якої-небудь інтелектуальної продукції, що може бути об’єктом тестування. Це несвідоме формує усвідомлення власної індивідуальності та власної цінності. Тому мислення і розум назавжди залишаться прерогативою людської особи, оскільки здатність мислити породжена не алгоритмом, а тим, що його ініціює — електрофізіологічним процесом, що відбувається в нейронних мережах проміжного мозку. Цей генератор несвідомого своєю постійною присутністю і дією на неокортекс створює в ньому не тільки розуміння того, що він робить, але і того, що це робить саме він. Таким чином, людський розум — це не тільки алгоритм, але і те не-алгоритмізоване, що його створює.
