Автори наводять оригінальні дані та результати клінічних досліджень, присвячені актуальній проблемі травматології-ортопедії, онкохірургії, стоматології та споріднених галузей медицини — заміщення кісткових дефектів із збереженням можливості уникнути використання аутологічної кістки. Значну роль у досягненні успіху в цьому напрямку відіграє успіх у розробці нових і використанні сучасних біоматеріалів, синтетичних матеріалів, які застосовуються для заповнення дефектів, заміщення тканин і функцій людського організму. Вимоги, які пред’являють до штучних синтетичних біоматеріалів, використовуваних для заміщення дефектів кісток, досить жорсткі. Такий матеріал повинен мати механічну міцність, близький до показників кісткової тканини модуль пружності, бути біосумісним, мати остеокондуктивність, біоактивність або біодеградувати з синхронним заміщенням кістковою тканиною. Після наведення даних сучасної літератури та критичного їх аналізу автори висловлюють думку, що саме різновидам вуглецевого біоматеріалу притаманні якості матеріалів для заміщення кісткової тканини.
