У статті розглядаються принципи глобальної біоетики, нооетики і наноетики, які можна було б визнати універсальними для медичної практики, а також трансдисциплінарні методологічні принципи пізнавально-конструктивної та комунікативної діяльності, які націлені на інтеграцію наукового мислення (як природничого, так і соціогуманітарного) в контексті сучасної парадигми.
