Мовні аспекти трагічного світогляду Ф. Ніцше розглядаються у світлі створеного великим німецьким мислителем типу «філософа-песиміста, який сміється». Саме такий тип у єдності трагічного та радісного надає життю змісту, суть і значення якого потім затверджуються у мові. Робиться висновок, що мова — це не відображення фактичної дійсності, а лише декларація нашого ставлення до речей у формі метафор.
