Метою даного дослідження є визначення числових показників мікротвердості зубної емалі у різних ділянках коронки постійних молярів людини, які характеризуються різними варіантами ходу емалевих призм.
У результаті проведеного дослідження було встановлено взаємозв’язок між внутрішньою будовою зубної емалі та її мікротвердістю, який полягає в тому, що у тих зонах коронки зуба, де хід емалевих призм є дугоподібним, показники мікротвердості вищі, ніж у зонах коронки, де емалеві призми розташовуються прямолінійно. Із цього випливає, що дугоподібний хід емалевих призм, причому незалежно від напрямку вершини дуги, є більш оптимальним для забезпечення твердості зубної емалі порівняно з прямолінійним.