У роботі наведено спектр діагностичних можливостей спіроартеріокардіоритмографії для оцінки стану провідних регуляторних систем організму, саногенетичного статусу, вибору адресної антигіпертензивної фармакотерапії та контролю її ефективності у пацієнтів із первинною артеріальною гіпертензією II та III стадій. Установлено, що фармакотерапевтична нормалізація функціонального балансу парасимпатичної та симпатичної нервових систем у впливі на електричну діяльність серця і периферичний судинний тонус є визначальною в стабілізації механізмів, які дозволяють досягти цільових значень артеріального тиску систоли і діастоли. Проте спіроартеріокардіоритмографічні параметри свідчать про те, що антигіпертензивній фармакотерапії притаманна слабка профілактична здатність щодо синкопальних станів.
